^Догори

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Підготовка вчителя до уроків починається ще до початку навчального року і включає в себе: вивчення Державного стандарту освіти, програм, підручників, укладання тематичного планування (календарно-тематичного) тощо. Все це дійсно так. Однак підготовка до окремо взятого уроку такої процедури не передбачає. А якщо і передбачає, то лише епізодично, вибірково.

До початку навчального року вчителеві варто ретельно вивчити навчальну програму, ознайомитися з її особливостями, структурою і здійснити розподіл матеріалу за уроками. Упродовж року програма та календарно-тематичне планування — обов'язкові науково - та навчально-методичні інформаційні джерела, якими користуватиметься вчитель. Програма — документ, який завжди повинен бути під рукою. Чому?

У програмі передбачено основні змістові лінії, обсяги навчального матеріалу, подається перелік державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, здійснено розподіл годин за темами та окремими формами діяльності (узагальнення, підсумкове узагальнення, узагальнювальне повторення, тематичне оцінювання, резервний час тощо), описано критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з історії. Все перелічене вище вчитель повинен не лише знати, а й постійно використовувати в щоденній практиці. Незнання програми вчителем та її компонентів досить часто призводить до ситуацій, коли він не може визначити навчальну та розвивальну мету уроку, об'єктивно оцінити відповідь учня, сформулювати вимоги до рівня навченості школярів тощо. Програмою варто користуватися не лише тим, хто тільки розпочинає свій професійний шлях, а й усім учителям, оскільки вона є надійним науково-методичним документом в процесі підготовки навчання шкільної історії.

Написання плану-конспекту уроку передбачає певну послідовність дій.

На першому етапі обирається тема уроку. Як зазначалося вище, тема визначається на основі програми.

На другому етапі визначається мета уроку. Згідно із традиційними підходами, мета має три основних компоненти: навчальний (дидактичний), розвивальний, виховний.

Навчальна мета визначається на основі змісту програми (ліва частина програми). В ній спроектовано дидактичні завдання уроку.

Розвивальна мета уроку визначається за допомогою державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів (права частина програми). В кожній темі передбачено розвивальний блок завдань. У розвивальній меті фіксуються ті завдання, що пов'язані з формуванням умінь та навичок (певних компетенцій).

Виховна мета визначається на основі змісту навчального матеріалу, прийомів і методів, загальної організації навчального процесу. В ній прогнозується (передбачається) виховний потенціал — те, що виховує, формує змістом або окремими засобами, методами, прийомами, впливає на емоційний стан, розвиває морально-етичні засади.

На третьому етапі визначаються засоби навчання — обладнання уроку. Перелік засобів навчання включає основний інструментарій уроку: підручники, посібники, роздатковий матеріал, технічні засоби навчання тощо.

Окремі вчителі в плані-конспекті уроку виділяють як окремий компонент понятійний апарат. Здебільшого це нові поняття і терміни теми або ті, що варто повторити, узагальнити, систематизувати. Вважаємо, що поняття і терміни не є обов'язковим компонентом структури плану-конспекту. Роботу з понятійним апаратом варто планувати в ході самого уроку.

На четвертому етапі визначаються тип та форма уроку: тип — на основі дидактичної мети, а форма — за домінуючими методами навчання. Згідно із класифікацією, яку пропонують О. Пометун та Г. Фрейман, розрізняють такі уроки: засвоєння нового навчального матеріалу; формування і вдосконалення вмінь та навичок; закріплення та застосування знань, умінь та навичок; узагальнення та систематизації знань; контролю і корекції знань, умінь і навичок; комбіновані. В. Мисан, автор іншої класифікації, пропонує дещо спрощену типологію уроків: вивчення нового матеріалу; формування умінь та навичок; перевірки знань, умінь та навичок (урок тематичної атестації); узагальнення та систематизації знань, умінь та навичок; комбіновані. Що ж до визначення форми уроку, то тут є декілька підходів. Один із них — визначення форми за допомогою домінуючих методів навчання. Завдяки такому підходу уроки за формою класифікують так: словесні, наочні, ігрові, словесно-наочні, словесно-ігрові, наочно-ігрові. Форму уроку можна визначати за видовою організацією (індивідуальними проявами) або нетрадиційними формами: урок-турнір, урок-телеміст, кіноурок, відеоурок, телеурок, урок-дискусія, урок «КВК», урок-суд, урок пам'яті, урок-прес-конференція, урок-конференція, урок «Що? Де? Коли?», урок-гра, урок-презентація тощо. Визначення форми уроку є не менш важливим, ніж типу уроку, оскільки саме вона вказує на домінуючі методи та прийоми навчання.

На п 'ятому етапі відбувається планування ходу уроку. Хід уроку — своєрідний сценарій, згідно з яким реалізуються мета та основні завдання. О. Пометун та Г. Фрейман пропонують обов'язкові структурні компоненти уроку, набір яких у кожному типі уроку буде різним.

  1. Організаційний момент.
  2. Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень учнів, або підготовка школярів до сприйняття нової теми.
  3. Мотивація навчальної діяльності.
  4. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.
  5. Вивчення нового матеріалу (його первинне сприйняття).
  6. Осмислення нових знань і вмінь.
  7. Систематизація й узагальнення нових знань і вмінь на перетворюючому і творчому рівнях.
  8. Підбиття підсумків уроку.
  9. Інструктаж з домашнього завдання.
  10. Перевірка знань і вмінь.

В. Мисан визначає три основних елементи уроку: підготовчий, основний, заключний. Кожен із цих етапів для різного типу уроку має специфічні складові. Незалежно від того, прихильником якої структури уроку є вчитель, варто пам'ятати, що хід самого уроку планується з обов'язковим дотриманням всіх його елементів.

Окремо варто звернути увагу і на планування навчального часу на уроці математики. Складовою ефективності кожного з етапів є чіткий розподіл навчального часу.

На що варто звернути увагу, складаючи план–конспект уроку?

На уроці важливо все, і не може бути другорядних його складових. Від організації, манери спілкування, чіткості дій, темпу залежить в першу чергу робоча атмосфера уроку. Незібраний учитель, невчасно розпочатий урок, відсутність крейди, наочних посібників, спізнення учнів, неприбраний кабінет, непідготовлене робоче місце учня — все це може негативно вплинути на початок та подальшу організацію процесу навчання на уроці математики. Щоб не допустити перерахованих вище негативних проявів, варто ретельно планувати всі структурні елементи уроку від початку до його завершення. Студентам, учителям, які лише розпочинають свою педагогічну діяльність, необхідно продумувати (проговорювати) весь хід уроку. Наприклад: «Заходжу в клас. Чекаю тиші. Вітаюся з учнями. Прошу всіх сісти і підготуватися до уроку (на парті має бути підручник, робочий зошит, ручка, олівець, лінійка). Ознайомлюю учнів з основними видами діяльності на уроці: на першому етапі уроку перевіримо засвоєння попередньої теми за допомогою індивідуальних, групових завдань та самостійної роботи у формі диктанту. Потім продовжимо вивчення теми. Узагальнення вивченого матеріалу здійснюватимемо у формі гри. За результатами роботи будуть виставлені оцінки. Підіб'ємо підсумки уроку. Ви отримаєте домашнє завдання за підручником та збірником».

В процесі планування уроку варто звернути увагу на те, щоб кожен етап був логічно поєднаний з попереднім і наступним. На деякі із запитань учні не зможуть дати повної відповіді. Саме це може бути підставою для оголошення теми уроку. Змодельована ситуація свідчить про логічне поєднання двох складових уроку — актуалізації та оголошення нової теми. За такою ж схемою можна перейти до мотивації вивчення нової теми. (Учні розмірковують над поставленими запитаннями і з допомогою вчителя мотивують необхідність вивчення теми).

Перевірка домашнього завдання, засвоєння вивченого матеріалу обов'язково планується. Для усної перевірки потрібно скласти перелік запитань та завдань. Для письмової перевірки знань (самостійна робота, виконання тестових завдань, диктант) краще заздалегідь підготувати кожному учневі окремий варіант завдання. За таких умов учитель не лише зекономить навчальний час, оскільки не виголошуватиме завдань, а й створить ситуацію, за якої кожен учень вважатиме, що отримав індивідуальне завдання.

Узагальнення й систематизацію знань під час вивчення нового матеріалу краще здійснювати в процесі розгляду основних питань теми. Узагальнення та систематизацію в кінці уроку варто практикувати у 8-11 класах. Це обумовлено не лише віковим фактором, а й сформованістю певних умінь та навичок у попередні роки навчання.

Виставляючи оцінки, варто чітко дотримуватися критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з історії. Кожна з оцінок, особливо це сто¬сується усних відповідей, повинна бути обґрунтованою.

Інструктаж домашнього завдання — це також структурний компонент уроку. Кількість завдань повинна бути оптимальною і обґрунтованою.